Я прошу тебе не плач цієї ночі

Я прошу тебе не плач цієї ночі
Хоч раз всміхнися щиро ти мені
Бо не побачу вже тебе у цьому році
Мені хоча б зустрітись раз в віки

Бо шлях мій випав у замерзлі далі
Туди, де весь пісок немов кришталь
Цей холод – то до пекла авантзала
За ним лиш тільки біль і тільки жаль

За ці роки замерзло моє серце
Відпали спогади, немов мертві листки
З тобою лиш б’ється на всі гігагерці 
Що лиш доступні людству і мені

Твій погляд знов наповнить мою душу
Зігріє у найбільш страшний мороз
І тільки він витягує на сушу
Із моря прикростей і судорожних проз

Твій поцілунок – то ліхтар у темнім
Покритім льодом і розпачем вини
Загиблим склепі, довгім і вогкім
Лінії, що розділя світи

Ми охоронці спокою і світу
Оберігаємо від дикої журби
Від холоду людей злих і мороку
Й зловіщої всестрашної війни.

© Іванна Вишневська, 2015
#IvannaVyshnevska #IV #IVwriter

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте